Наша кнопка:


Ficus Фікус

Ficus Фікус

 

Фікус відноситься до родини Тутових (Могасеає).

Рід на­лічує більше 1000 видів, що ростуть майже на всіх континентах Земної кулі, але, як правило, все ж в тропічних областях.

У кімнатних умовах поширені наступні види: Фікус гірський (F. montana), Фікус каучуконосний, або еластичний (F. elastica), Фікус крихітний (F. pumila), Фікус ліровидний (F. lyrata), Фікус плющевидний (F. hederacea), Фікус притуплений (F. retusa), Фікус іржаволистний (F. rubiginosa), Фікус укорінюючийся (F. radicans), Фікус карика (F. carica), Фікус бенгальський (F. benghalensis) і ін.

 

Основними шкідниками є щитівки і павутин­ні кліщі. Першими ознаками ураження явля­ються скручування листя, зупинка зростання фікуса, опа­дання і пожовтіння нижнього листя. Для того, щоб позбутися від шкідників, можна скористатися мильним розчином або хімічни­ми препаратами. Через деякий час після обробки фікус потрібно вимити.

Морфологія:

Різноманіття видів фікуса пояснюється його здатністю пристосовуватись до різноманітних умов проживання. Напів епіфіти починають своє життя на кроні дерев, від яких отримують всі поживні речовини. Через деякий час рослина стає великою, пускає повітряне коріння і поступово починає самостійне життя, заглушуючи дерево. Такі фікуси отримали на­зву «душителі». Ампельні форми мають дуже довгі гілки, здатні крізь чагарники проби­ратись до сонця. Стовбур рослини, якщо це дере­вовидна форма, покритий тем­но-коричневою корою. Стебла спочатку темно-зелені, тон­кі, але поступово потовщуються і набувають коричневого відтінку. Листя, що відрізняються своєю будовою, залежно від виду можуть досягати довжини від 4 до 35 см, а завширшки — від 1 до 10 см. Форма варіюється від овально-подовженої до серцеподібної. Листя кріпляться до стебла за допомогою короткого темного черешка. Листкові пластинки гладкі, з рівним краєм, мають світлішу центральну жилку, їх розташування почергове.

Дорослі рослини можуть за­цвісти, але відбувається це рід­ко. Після цвітіння з'являються плоди, що містять велику кількість насіння. Листочок фікуса іржаволистого із зовнішнього боку злегка опушений. Особливістю забарвлення листка є наявність бордового, жовтого, ясно - і темно-зеленого кольорів. У фікуса який укорінюється на тонких стеблах по черзі розташовані невеликі лис­ткові пластинки. Фікус бенгальський відрізняється від інших видів наявністю великої кількості товстих стебел. Одна рослина може займати територію до 5-6 тис. м?.

Фікус гірський відноситься до низькорослих різновидно­стей які ледве досягають висоти 1,5 м. Листя рослини, залежно від середовища, можуть мати різну форму. Фікус каучуконосний один з найбільш поширених видів цієї рослини. Листя досить велике, в довжину досягають 20 см. Свою назву вид отримав завдяки клейкому соку, який з'являється при пошкодженні гілок. Фікус крихітний представля­є собою сильногіллястий чагарник з ліановидними гілками. Гілки легко прикріплюються практично за будь-яку поверхню за допомогою повітряного коріння. Молоді і дорослі рослини відрізняються формою листя, яка міняється від асиметричної в підставі до овальної. Листя фікуса плющевидного дуже дрібне, в довжину складає від 0,5 до 1 см. Че­решки, на яких вони розташовані, завдовжки близько 3—5 мм.

Рослину потрібно розміщувати так, щоб вона була захищена від протягів. Крім того, фікус не лю­бить різких перепа­дів температури, через що може позбутися частини ли­стків.

Догляд:

Фікус — відносно не­вибаглива рослина, особливо до яскравого освітлення. Розташування поблизу опалювальних приладів недопустиме. Поливати фікус слід рясно в період активного зростання. Для цього обов'язково потрібно використовувати теплу відстояну воду. Взимку кількість поливів слід скоротити. Температура в кімнаті влітку повинна складати 23-25°С, взимку бажано підтримувати температуру 16-18°С. Пересадку ампельних форм слід проводити навесні. Крупніші рослини потребують перевалки не частіше 1 разу в 2-3 роки. Дорослі деревовидні екземпляри потрібно пересаджувати кожні 5-7 років. Підживлювати фікус потрібно кожні 1,5-3 тижні, використовуючи для цього квіткові добрива або перегній. Частота підживлення залежить від розміру рослини: чим воно більше, тим рідше і рясніше має бути підживлення. Розмножується фікус найчастіше черенками і листям. Для розмноження черенкуванням необхідно зрізати не­великий черенки, що містить 2-3 листочки, змити молочний сік і підсушити. Потім помістити черенок у воду і поставити в тепле, світле місце. Після появи перших корінців рослину можна висаджувати в ґрунт. Для розмноження листком необ­хідна листкова пластинка з невеликою частиною стебла. Листок потрібно скрутити в трубоч­ку зовнішньою стороною усередину і зафіксувати за допомогою ниток, а потім висадити у вологий субстрат.

Ампельні види фікуса прекрасно дивляться в настінних композиціях, дерево­видні і кущові форми — у великих світлих приміщеннях. Крупні екземпляри розміщують біля вікон.

Велику увагу потрібно приділяти догляду за листям, що заключається в щоденному їх обприскуванню і про­тиранню вологою губкою. Чисті лис­тя виділяють багато кисню.

Молочний сік, який виділяється після пошкодження рослини, дуже їдкий і отруйний, тому при попаданні його на шкіру може з'явитися подразнення. Цього легко уникнути, якщо відразу промити місце подразнення холодною водою.

Грунтову суміш для ампельних видів цієї рослини готують з розрахунку: 1 частина дер­нової, 1 частина перегнійної, 1 частина листяної землі і не­велика кількість піску. Для деревовид­них форм необхідна грунтова суміш, яка складається з 2 частин дернової, 1 частини лис­тяної, 1 частини торф’яної землі і 1 частини піску.

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool