Наша кнопка:


Амі велика
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Амі велика, амми большая, Ammi majus

Амі великаЦе дворічна (в культурі — одноріч­на) трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних), 100—120 см заввишки. Стебло прямостояче, порожнисте, галузисте. Листки складноперисторозсічені. Суцвіт­тя — складний зонтик. Квітки дрібні, білі, 5-пелюсткові, дво­статеві. Плід — двосім'янка.

Поширення. В дикому стані по­ширена здебільшого в Середзем­номор'ї. В СРСР — у культурі (Краснодарський край, нечасто — на півдні України). На Півден­ному узбережжі Криму трапляє­ться як здичавіла. Цвіте у лип­ні — серпні, плоди достигають у серпні — вересні. Заготівля і зберігання.

Заготов­ляють плоди (Fructus Ammi majoris), які достигають у серпні — вересні. Плоди підсушують під наметом або на відкритому по­вітрі, розстилаючи їх на брезен­тах тонким шаром (3—5 см) і періодично перегортаючи. Збе­рігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк при­датності — до 4 років.

Хімічний склад. Плоди А. в. містять фурокумарини з групи псоралену (ізопімпінелін, бергап­тен, ксантотоксин, імператорин, ізоімператорин, мармезин, мармезинін) та з групи ангеліцину (ізобергаптен). У траві А. в. є ті самі сполуки, що й у плодах, але в менших кількостях. Фармакологічні властивості і ви­користання. Лікувальні власти­вості А. в. відомі давно. Уже в 13 столітті арабські лікарі застосовували екстракти з цієї рослини для лікування лейкодер- мії. Але побічні явища, які при цьому виникали, наприклад, за­палення нирок, печінки тощо, обмежували використання рос­лини. В СРСР з насіння А. в. виробляють препарат аміфурин з порівняно невисокою гострою токсичністю, відсутністю місцево- подразнювальних властивостей і суттєвого впливу на артеріальний тиск, діяльність серця, частоту і ритм дихання. До складу аміфу- рину входять фурокумарини бер­гаптен, ксантотоксин та ізопім- пінелін. Препарат виявляє фо­тосенсибілізуючу дію та невисоку спазмолітичну активність, і в по­єднанні з дозованим ультрафіо­летовим опромінюванням (УФО) використовується для лікування вітиліго, псоріазу, гніздового і тотального полисіння. При ліку­ванні полисіння аміфурин за своєю активністю перевершує за­рубіжний препарат меладинін. Висока терапевтична ефектив­ність спостерігається при лікуван­ні полисіння шляхом комбінуван­ня аміфурину з прополісом.

Лікарські форми і застосування. Амі-фурин (АттіГигіпит) — комплект, що складається з таблеток по 0,02 г та з 0,3 % -ного розчину. При вітиліго й полисінні приймають всередину по 1 таблетці 3—4 рази на день до їди за 4—3—2 і 1 годину до ультра­фіолетового опромінювання (УФО). Одночасно з прийманням таблеток уражені ділянки шкіри за 1 годину до УФО змащують 0,3 % -ним розчином аміфурину. Опромінювання починають з 1—2 хв і поступово доводять до 15—20 хв. Загальна доза на курс лікування, який триває 3—3,5 місяця і складається з 4—5 циклів з пе­рервами в 2—3 тижні — 250—300 табле­ток. Дітям курс лікування зменшується вдвоє або втроє залежно від віку. При псоріазі приймають всередину по одній — півтори таблетки за 2 годи­ни до УФО і одночасно за 1 годину до УФО змащують уражені ділянки 0,3 % -ним розчином. На курс ліку­вання, що триває 1 рік, необхідно 300—400 таблеток і 50—80 опромінень. Протягом одного циклу проводять 10—20 втирань та опромінень. ПРОТИПОКАЗАНО застосовувати амі- фурин при туберкульозі шкіри, захво­рюваннях крові, печінки, нирок і серцево-судинної та центральної нер­вової систем, а також дітям до 5 років.

Амі велика Амі велика Амі велика Амі велика
scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool