|
Астрагал солодколистий, астрагал сладколистньїй, Astragalus glycyphyllos
Це — багаторічна трав'яниста гола або негустобілуватоопушена рослина родини бобових. Стебло висхідне, розгалужене, 45—90 см заввишки. Листки чергові, непарноперисті, з 4—7 пар довгастоеліп- тичних, зісподу волосистих листочків. Квітки зеленаво-жовті, в коротких густих китицях. Плід — біб. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Трапляється по всій території України у мішаних лісах, на узліссях, полях, по чагарниках.
Заготівля і зберігання. Використовують траву, зібрану під час утворення плодів. Зрізають на висоті 5—7 см від поверхні грунту. Сушать траву під наметом або в добре провітрюваних приміщеннях, час від часу перевертаючи. Сухої сировини виходить 25 %. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. А. с. містить гліциризин, аспарагін, гіркі й дубильні речовини, сліди алкалоїдів, сапоніни, флавоноїди тощо. Фармакологічні властивості і використання. За фармакологічними властивостями А. с. майже не відрізняється від астрагалу шерстистоквіткового. В зарубіжній науковій медицині А. с. використовується як сечогінний засіб. У народній вітчизняній і зарубіжній медицині А. с. рекомендується при катарах верхніх дихальних шляхів, при шлунково-кишкових розладах, кривавому проносі, захворюваннях нирок та сечових шляхів, при каменях нирок, нашкірних висипах, сифілісі, ішіасі, білях, болісних і нерегулярних менструаціях, при опущенні матки, для прискорення пологів і виділення посліду, підвищення секреції молока у матерів-годувальниць.
Лікарські форми і застосування. Відвар трави (20 г на 200 мл окропу) по 2—3 столові ложки 3 рази на донь.
|