Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Березка польова
Березка польова
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Березка польова, берізка, оплітка, повійка; вьюнок полевой, Convolvulus arvensis

Березка польоваЦе — багаторічна трав'яниста витка рослина родини березкових. Стебло довге, тонке, ребристе, голе, 30—100 см завдовжки. Листки чергові, довгочерешкові, яйцевидно-еліптичні або видовжені, біля основи стріловидні, цілокраї. Квітки правильні, одиничні або по 2—3 в пазухах листків. Віночок лійковидно-дзвониковидний, рожевий або білий. Плід — коробочка. Цвіте у травні — серпні.

Поширення. Росте по всій території України як бур'ян на полях, на городах, біля доріг, на засмічених місцях.

Заготівля і зберігання. У вітчизняній народній медицині використовують свіжу траву, заготовлену під час цвітіння рослини (вважається, що в сухому вигляді вона втрачає свої властивості). В зарубіжній народній медицині, зокрема болгарській, траву сушать. Сухої сировини виходить 20 % . Зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Уся рослина містить глікозид конвольвулін, надземна частина — аскорбінову кислоту, каротин, токоферол, флавоноїди, сапоніни, смолисті глікозиди (0,3— 5 % }, протеолітичні ферменти й гіркі речовини. В насінні є алкалоїди.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. , п. мають послаблюючі, кровоспинні, анестезуючі і протизапальні властивості. Фармакологічними дослідженнями доведено також, що галенові препарати Б. п. виявляють гіпотензивну активність. Траву або сік Б. п. використовують у вітчизняній і зарубіжній народній медицині при катарах верхніх дихальних шляхів, ларингітах, бронхітах, бронхіальній астмі, туберкульозі легень, гастритах, хворобах печінки, білях, висипах, сифілісі та гарячкових захворюваннях. Насіння використовується як потогінний засіб, листя — як сечогінний, кореневище — як послаблюючий і при безсонні, квітки — при запамороченні й запаленні верхніх дихальних шляхів. Свіжу траву, її сік або порошок сухої трави використовують як болетамувальний, ранозагоювальний і кровоспинний засіб. Порошком трави посипали рани й забиті місця. Свіже подрібнене листя використовували при укусах змій.

Відвар листя або кореневищ застосовували при корості, лишаях, гнійничкових захворюваннях шкіри. Б. п. вживається в гомеопатії й ветеринарії.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настойку свіжої трави або квіток Б. п. (у співвідношенні 1 : 5, на 70 % -ному спирті) по половині — одній чайній ложці на день як послаблюючий і сечогінний засіб; настій свіжої трави (1 столова ложка на склянку окропу) по півсклянки на день за кілька прийомів; настій сухої трави (1 столова ложка на 400 мл окропу, настоюють і годину) по чверті склянки тричі на день. ЗОВНІШНЬО — столову ложку настойки свіжої трави (2 частини трави на 4 частини 70 % -ного спирту, настоюють 15 днів): розводять у половині склянки перекип'яченої води і використовують для компресів і обмивання ран.

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool