Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Гадючник в'язолистий
Гадючник в'язолистий
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Гадючник в'язолистий, спірея в'язолиста, таволга в'язолиста, борошень; лабазник вязолистный, Filipendula ulmaria, синонім, Spiraea ulmaria

Гадючник в'язолистийЦе — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище без бульб. Стебло 50—200 см заввишки, прямостояче, нерозгалужене, облистнене. Листки переривчасто-перисті; бокові листочки (2 — 5 пар) широкояйцевидні, надрізанопилчасті, зісподу білоповстисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові (рідко 6-пелюсткові), жовтавобілі, запашні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки — з довгим нігтиком. Плід — листянка. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Росте по всій території України (на півдні трапляється рідше) на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах.

Заготівля і зберігання — усе так, як у статті Гадючник шестипелюстковий. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава містить дубильні речовини, барвники, саліцилову та аскорбінову кислоти, глікозиди гаультерин і спіреїн. У всіх частинах рослини є метилово-саліцилова ефірна олія.
Фармакологічні властивості і використання
. Рослина має потогінні, сечогінні, протизапальні, анальгетичні та протиревматичні властивості. Внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння (коріння активніше за дією) Г. в. використовують як потогінний засіб при грипі й підвищеній температурі, подагрі, ревматизмі, істеричних припадках, сильних болях у шлунку і кишках, що супроводяться запаленнями, при геморої, як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура і нирок та як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів. Ефективним є вживання препаратів Г. в. всередину і при лікуванні захворювань шкіри. Настій трави, крім того, іноді використовують при головному болі, задишці, серцевих хворобах, діареї, дизентерії та як протиглисний засіб. Зовнішньо препарати Г. в. (сік, відвари, мазі) використовують при лікуванні ран, виразок і фурункулів, при білях і укусах змій або скажених тварин. Для профілактичних цілей рослину використовують і в харчуванні: молоде листя, пагони та коріння — для заправки супів, борщів і салатів; квітки — як заварку до чаю (суміш сухих квіток Г. в. і пелюсток шипшини у співвідношенні 10 : 1).

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 чайна ложка сухої подрібненої трави на склянку окропу) випити за день рівними порціями; відвар (5 г сухого подрібненого коріння на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; 4 ложки суміші квіток Г. в., листя мучниці звичайної, трави остудника голого, хвоща польового і споришу звичайного, кукурудзяних приймочок, лушпиння квасолі, кореня бузини трав'янистої, березових бруньок і пелюсток волошки синьої у співвідношенні 1 : 1,5 : 1 : 1 : 1 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1,5 : 1 з вечора заливають 1 л сирої води, вранці кип'ятять 5—10 хв, напарюють 30 хв, проціджують і випивають теплим протягом дня за 6—7 прийомів при запальних процесах у сечових органах, набряках, поліартриті й подагрі; 6 столових ложок суміші квіток Г. в., трави кропиви дводомної або кропиви жалкої і звіробою звичайного у співвідношенні 1:1:1 напарюють у термосі, проціджують і випивають протягом дня за 4—5 прийомів при сильних болях у шлунку. ЗОВНІШНЬО — мазь (порошок коріння Г. в. і вершкове масло у співвідношенні 1 : 5 або порошок коріння Г. в., вазелін і ланолін у співвідношенні 1 : 2 : 1 за об'ємом) для змазувань уражених місць при запальних дерматозах і для розтирань при ревматизмі; суміш коріння Г. в. і гірчака зміїного у співвідношенні 1 : 1 готують як відвар (40 г суміші на 2 л окропу) для промивання гнійних ран, для спринцювань при білях, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, фістул і фурункулів.

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool