Гамемеліс віргінський
Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Гамемеліс віргінський
Гамемеліс віргінський
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Гамамеліс віргінський, горіх відьмин, зимоцвіт, чарівна ліщина; гамамелис виргинский, Hamamelis virginianaГамамеліс віргінський

Це — невелике (до 7 м заввишки) дерево або кущ родини гамамелідових. Загальним виглядом рослина схожа на ліщину. Стовбур викривлений, гілки вилчасто розгалужені; кора коричнева, гладенька. Листки чергові, яйцевидні, короткочерешкові, при основі нерівнобокі, по краю виїмчасто-зубчасті, з рано опадаючими прилистками.

Квітки правильні, двостатеві, чотиричленні, зібрані пучками в пазухах листків; чашолистки ясно-жовтаво-коричневі, зовні повстисті, до 3 мм завдовжки; пелюстки ясно-жовті, лінійні, 1,5—2 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у вересні — жовтні, коли починає опадати листя. Плоди дозрівають наступної осені.

Поширення. Походить з Північної Америки. На території України гамамеліс віргінський вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folium Hamamelidis) і кору (Cortex Hamamelidis), які збирають восени. Листя сушать у провітрюваних приміщеннях, час від часу перемішуючи. Кору сушать просто неба, навіть на сонці, або в сушарці при температурі до 50°. Частину сировини використовують свіжою для виготовлення екстрактів і гомеопатичних препаратів. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Листя рослини містить 3 % р-гамамелітаніну — специфічної дубильної речовини глікозидного характеру та інших танідів, 12 % дигалол-гексози, холін (0,2 % ), сапонін, сесквітерпен, леукодельфінін, леукоціанідин, віск, фітостерин, галусову та хінну кислоти, іонон, гамамелін, гамамелідин, гамамелозу, похідні кверцетину, кемпферолу і мірицетину, 0,5 % ефірної олії, в якій є сафрол та ефіри. В корі є 1—3 % гамамелітаніну та інших дубильних речовин, дигалол-гексоза, флобафени, жир (0,6 % ), ефірна олія (0,5 % ) і гамамелін (16 % ).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя і кори Г. в. проявляють в'яжучу, бактеріостатичну і судинозвужувальну дію. їх використовують при варикозному розширенні вен, геморої, флебітах, для лікування ран і при травматичних ушкодженнях шкіри (в останньому випадку Г. в. є повноцінним замінником арніки гірської), для зупинення носових і внутрішніх кровотеч. При тих самих показниках, а також при емфіземі легень препарати Г. в. використовують у гомеопатії. Рослина офіцинальна в США і більшості європейських країн, де входить до складу багатьох препаратів, у тому числі косметичних.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г кори і листя, взятих порівну, на 200 мл окропу, варити 2 хвилини) п'ють щодня по 1 склянці ковтками при флебітах.

Передозування спричинює зниження артеріального тиску, олігурію, прискорене дихання, непрохідність кишечника. ЗОВНІШНЬО — відвар кори і листя (готують, як у попередньому прописі) для компресів при травматичних ушкодженнях шкіри; порошок кори Г. в. застосовують як присипку при догляді за немовлятами та від сонячних опіків.

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool