Гірчак почечуйний
Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Гірчак почечуйний
Гірчак почечуйний
Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 

Гірчак почечуйний, сорочі лапки; горец почечуйный, Polygonum persicaria

Гірчак почечуйнийЦе — однорічна трав'яниста рослина родини гречкових. Стебло в нижній частині підведене або пряме від основи, Гіллясте, рідше — просте, 30—100 см заввишки. Листки широколанцетні, поступово загострені, з верхнього боку — з темно-коричневою плямою або без неї. Листки піхви (розтруби) вкриті щетинками, щільно обхоплюють стебло, по краю — з довгими рясними війками. Квітки — в густих, недовгих колосках, здебільшого рожеві, рідше — білі. Плід — горішок. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Росте по берегах річок, на різних вологих місцях по всій території України.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Polygoni persicarіае), яку заготовляють у період цвітіння рослини. Зрізають вкриті листям квітконосні стебла. Пожовкле листя і грубі частини стебла відкидають. Сушать у затінку на відкритому повітрі, в добре провітрюваних приміщеннях або в сушарках при температурі 40—50°. Сухої сировини виходить 25 — 27 %. Строк придатності — 2 роки. Аптеки відпускають сировину.

Хімічний склад. Трава містить флавоноїди (авікулярин, гіперозид, кверцитрин та інші), дубильні речовини (1, 5%), антраглікозиди, вітаміни (рутин, аскорбінова кислота), органічні кислоти, р-ситостерин, слиз, флобафени, ефірну олію (0, 05 % ), цукри тощо.

Фармакологічні властивості і використання. Рослина виявляє ніжну послаблюючу (за рахунок активізації перистальтики кишечника), кровоспинну {за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові}, сечогінну, протизапальну, болетамувальну та судинозвужувальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльність серця, виявляє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення артеріального тиску не спостерігається. Галенові препарати Г. п. використовують головним чином при ускладненому кровотечею геморої, особливо у хворих з атонічними запорами, при спазматичних запорах. У гінекологічній практиці їх призначають при вагініті (як в'яжучий і дезинфікуючий засіб}, при захворюваннях, пов'язаних з матковими кровотечами (гіпотонія матки, надмірні місячні тощо). В народній медицині відвар трави використовують для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, ним полощуть горло при ангіні й ларингіті. Свіжу потовчену траву прикладають до потилиці при головному болі. Для лікування ран використовують і свіжий сік рослини.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО— настій трави (дві столові ложки трави на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день; настойку трави (15 г на 200 мл горілки) по 30—40 крапель 2 рази на день; суміш трави Г. п., звіробою звичайного і вовчуга польового (по 15 г), листя подорожника великого (10 г), квіток ромашки лікарської (10 г), трави хвоща польового і сухоцвіту багнового (по 10 г), кори крушини ламкої (10 г) готують як настій (10 г суміші на 200 мл окропу) і п'ють по третині склянки 3 рази на день при геморої. ЗОВНІШНЬО — настій трави (1 столова ложка на 200 мл окропу) для обмивань, полоскань і спринцювань (спринцювання проводять 1—2 рази на день розчином, приготовленим шляхом розведення 100 мл настою на 1 л кип'яченої води).

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool