Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Дельфіній сітчастоплодий
Дельфіній сітчастоплодий
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Дельфіній сітчастоплодий, живокость сетчастоплодная, Delphinium dictyocarpum

Дельфіній сітчастоплодийЦе — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло пряме, ребристе, 60—100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, округло-серцевидні, пальчасто розсічені на 5—7 ромбічних часток, голі, лише біля основи і на жилках є рідкі щетинки. Квітки неправильні, на тонких квітконіжках, зібрані в густу багатоквіткову китицю завдовжки 20—35 см; оцвітина проста, п'ятичленна, віночковидна, синя або темносиня; верхній листочок оцвітини з шпоркою. Пелюстки-нектарники і пелюстковидні стамінодії голубого або білуватого кольору. Плід складається з 3 багатонасінних листянок. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. В дикому стані рослина трапляється в горах на півдні Західного Сибіру і Східного Казахстану, на Південному Уралі.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють траву (Herba Delphinii), яка є сировиною для виробництва препарату меліктину. Заготівлю проводять у фазі бутонізації і початку цвітіння рослини, зрізуючи верхню облистнену частину стебел. Сушать траву на сонці, але при сушінні в затінку або в сушарках одержують сировину вищої якості. Зберігають її в групі сильнодіючої сировини. Строк придатності — 2 роки. Дельфіній сітчастоплодий — отруйна рослина. Після роботи з ним треба старанно мити руки.

Хімічний склад. Трава рослини містить * 0,34—1,23 % алкалоїдів (метиллікаконітин, дельсемін, антраноїллікоктонін, дельпірин, ельделін, ельделідин, лікоктонін, диктіокарпін, делектин, ізоболдин, диктизин, диктіонін, N-метиллауротетанін, N-ацетилделектин, О-ацетилделектин), органічні кислоти та мінеральні солі. Серед алкалоїдів переважає метиллікаконітин (до 0,65 % ).Фармакологічні властивості і використання. Алкалоїд метиллікаконітин, який є основною діючою речовиною дельфінію сітчастоплодого, має курареподібні властивості і подібно до d-тубокурарину діє за конкурентним типом. Він гальмує передачу збудження з рухових нервів на м'язи, блокує н-холінореактивні системи скелетних м'язів і вегетативних гангліїв. Скелетні м'язи, таким чином, лишаються можливості взаємодіяти з ацетилхоліном — медіатором нервового збудження, яке утворюється в закінченнях рухових нервів. На відміну від d-тубокурарину, який впливає переважно на н-холінореактивні системи скелетних м'язів, метиллікаконітин сильніше блокує н-холінореактивні системи вегетативних вузлів, внаслідок чого значно знижується артеріальний тиск. Крім гангліоблокуючої дії, метиллікаконітин виявляє пригнічувальну дію на вищі відділи центральної нервової системи,зокрема на субкортикальні центри мозку. Препарат меліктин (гідройодид метиллікаконітину) ефективний при різних неврологічних захворюваннях, що супроводяться патологічно підвищеним м'язовим тонусом (при ураженні пірамідальної системи) і при інших розладах рухових функцій організму (гіперкінези, каталепсія), пов'язаних з патологією центральної нервової системи (паркінсонізм, спастичний травматичний параліч, розсіяний склероз), а також у випадках післяопераційних, травматичних та інфекційних уражень спинного мозку. Препарат отруйний! Лікування треба проводити тільки під наглядом лікаря. При підвищеній чутливості до меліктину або при передозуванні внутрішньовенно вводять антихолінестеразні речовини (прозерин, галантамін тощо), дають кисень, проводять штучне дихання.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — меліктин (Mellictinum) по 1 таблетці 1—5 раз на день (починають з 1 таблетки і поступово доводять до 5 таблеток на день) протягом 3—8 тижнів з повторенням курсу лікування після 3—4-місячної перерви. ПРОТИПОКАЗАНО призначати меліктин при міастенії й інших захворюваннях, що супроводяться зниженням тонусу м'язів, при тяжких порушеннях функції печінки і нирок, при декомпенсації серцевої діяльності.

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool