Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Мильнянка лікарська
Мильнянка лікарська
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Мильнянка лікарська, мильний корінь, собаче мило, мильна трава; мыльнянка лекарственная, Saponaria officinalis

Мильнянка лікарськаЦе — багаторічна трав'яниста гола або короткошорсткувата рослина родини гвоздикових. Має повзуче гіллясте червонувате кореневище. Стебла численні, прямі, прості або вгорі розгалужені, 30—70 см заввишки. Листки супротивні, при основі звужені в короткий черешок, видовжені або еліптичні, з трьома жилками і з гостро-шорстким краєм. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, запашні, в щитковидно-волотистому суцвітті; пелюстки білі або блідо-рожеві, виїмчасті, з пазурцями і з додатком на межі пластинок та пазурців. Плід — коробочка. Цвіте з червня до вересня.

Поширення. Мильнянка лікарська росте по всій території України на піскуватих луках, узліссях, серед чагарників, особливо в долинах річок, біля будинків і шляхів.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють кореневища (Rhizoma Saponariae officinalis) і траву (Herba Saponariae officinalis) мильнянки. Кореневища викопують рано навесні або восени, обтрушують від землі, звільняють від надземної частини, миють у холодній воді, ріжуть на куски завдовжки 10—20 см і сушать на вільному повітрі (можна й на сонці), розкладаючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при температурі до 50°. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізаючи верхні 30 см її; на невідрізаній частині стебла обривають листя. Сушать траву під укриттям на вільному повітрі. Штучне сушіння трави проводять при температурі до 40°. Сухих кореневищ виходить 22 % , трави — 12 % . Зберігають сировину в сухих прохолодних приміщеннях. При маніпуляціях з сировиною треба захищати очі й ніс від пороху, який дуже подразнює слизові оболонки і спричинює сльозотечу та чхання.

Рослина офіцинальна у Франції, Німеччині, Нідерландах, Фінляндії та Португалії.

Хімічний склад. Коріння мильнянки містить до 20 % тритерпенових сапонінів, у тому числі сапонізиди А, В, С і D, агліконами яких є гіпсогенін або гіпсогенінова кислота. У листі рослини є флавоновий глікозид сапонарин і аскорбінова кислота (до 1% ).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати мильнянки лікарської посилюють видільні функції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і травного каналу, розріджують густе мокротиння і слизисті виділення, полегшують відхаркування, виявляють потогінну, жовчогінну й діуретичну дії, сприяють виведенню з організму токсичних продуктів обміну (як тих, що утворюються під час нормальних метаболічних процесів, так і тих, що утворюються при хворобливих змінах у різних органах), тобто виявляють кровоочисну дію (термін «кровоочисна дія», або латинською мовою haemodepurativum, запозичений з народної медицини, наукова медицина не визнає, але в галузі фітотерапії користується ним за відсутністю кращого). Крім того, препарати мильнянки зв'язують холестерол і тим протидіють утворенню каменів жовчного міхура, полегшують всмоктування в травному каналі багатьох складових їжі й лікарських речовин завдяки зниженню поверхневого натягу травних соків та прискоренню емульгації жирів, мають протинабрякові властивості, прискорюють процес гоєння післяопераційних ран. Застосування мильнянки лікарської показане при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів, особливо при запаленнях трахеї та при бронхітах коли є сухий кашель і утруднене відкашлювання. Як допоміжний засіб її використовують при бронхіальній астмі, силікозі, інтокси кації організму внаслідок бак теріальної інфекції, літіазах, жов тяниці, захворюваннях селезінки дерматозах та подагрі. Слід пам'ятати, що препарати мильнянки протипоказані при кровотечах з травного каналу, при гострих катарах шлунка і кишечника, безпосередньо після операцій на кишечнику, жовчних і сечових шляхах. Передозування препаратів спричинює подразнення шлунка і кишечника, озноб, сухість у роті, частковий параліч язика, нудоту, блювання, сонливість, кривавий пронос, непритомність і судинний колапс. Як зовнішній засіб рослину використовують при себореї, лупі та випаданні волосся. В гомеопатії мильнянку використовують дуже рідко (при апатії, відчутті натиснення на око, повільному пульсі).

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — столову ложку коріння мильнянки настоюють 8 годин на 250 мл холодної кип'яченої води і випивають за день ковтками як відхаркувальний засіб; відвар коріння мильнянки (20 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин, відразу процідити) по три чверті склянки 3 рази на день (першу порцію — натщесерце) при хворобах печінки, екземі та герпесі; відвар трави (ЗО г сировини на 1 л окропу, випити рівними порціями за день) при жовтяниці; столову ложку суміші коренів мильнянки лікарської (25 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (50 г) настоюють 30 хвилин на 250 мл окропу, відразу проціджують і п'ють по 2—3 склянки на день при холелітіазі, набряках печінки, здутті живота й нудоті; 30 г суміші коріння мильнянки лікарської і пирію повзучого у співвідношенні 1 : 2 варять ЗО хвилин у 500 мл окропу і випивають за день за три прийоми при екземах. ЗОВНІШНЬО — З0 г суміші коріння мильнянки лікарської і листя шавлії лікарської у співвідношенні 1 : 2 варять 5 хвилин у 250 мл окропу і використовують цей відвар теплим для полоскання горла при ангінах; відвар коріння мильнянки (40 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) для обмивання при герпесі.

Мильнянка лікарськаscroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool