Парило звичайне
Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Парило звичайне
Парило звичайне
Рейтинг Користувача: / 2
НайгіршеНайкраще 

Парило звичайне, глекопар, грудник, зрад-зілля, реп'ях жовтий, серпник, яблун; репейничек обыкновенный, Agrimonia eupatoria L.

Парило звичайнеЦе — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш міцне повзуче просте або розгалужене кореневище. Стебло 30 — 85 (100) см заввишки, прямостояче, просте або вгорі трохи розгалужене, густо вкрите, як і черешки листків, довгими жорсткими горизонтально відхиленими та короткими тонкими більшменш кучерявими білуватими або рудуватими волосками. Листки чергові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, розсіяноприлегловолосисті, зісподу — білуваті від густого шовковисто-бархатистого опушення й розсіянозалозисті; нижні та серединні листки розетковидно зближені при основі стебла, черешкові; верхні — віддалені один від одного, сидячі; листочки (їх від 3 до 13) сидячі, еліптичні, видовженояйцевидні або ромбовидні, до основи зубчаті, з 9—21 великим загостреним зубцем і з такою ж кількістю бокових жилок; проміжні часточки (їх по 2—3 пари в кожному проміжку між листочками) яйцевидні, цілокраї або з 2—3 зубцями на верхівці. Прилистки косояйцевидні, по верхівці загострені, при основі напівсерцевидні, по краю з кількома гострими зубцями. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, запашні, зібрані колосовидною китицею на верхівці стебла; пелюстки видовженояйцевидні, оранжево-жовті. Плід складається з 1—2 горішків, вміщених у гіпантій; гіпантій дзвоникуватий, з глибокими борозенками, що доходять майже до його основи, густоволосистий, угорі під чашечкою з багаторядним колом прямостоячих гачковидно зігнутих шипиків. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Парило звичайне росте по всій території України у світлих лісах, на узліссях, серед чагарників, на схилах, край доріг.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву парила (Herba Agrimoniae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 30—40 см, а з нижніх здерев'янілих частин стебел обривають лише листя. Зібрану сировину сушать на вільному повітрі в тіні або у провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава парила звичайного містить до 5 % дубильних речовин, ефірну олію (біля 0,2 % ), стероїдні сапоніни, кумарини, гіркоти, органічні кислоти (яблучна, лимонна), холін, вітамін С, нікотинову кислоту, вітаміни групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати парила звичайного мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості. На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини виявляють пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки пригнічують розвиток золотистого стафілокока й ?-гемолітичного стрептокока. Експериментально підтверджено й глистогінні властивості рослини. Найдоцільніша форма застосування парила звичайного — настій. Усередину його рекомендують при хворобах печінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба), як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок (Verrucae vulgaris), для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення сечового міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і набряках. При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій парила доцільно застосувати в суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження. В суміші з іншими рослинами парило застосовують і при нирковокам'яній хворобі. Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої, для промивання піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використовують парило звичайне і в гомеопатії.

Лікарські форми і застосуванні. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій (20 г сировини на 300 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровохарканні; відвар трави (20—30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці кожної години при проносах; згущений відвар (З0 г сировини на 360 мл окропу, уварити до половини) по 1 столовій ложці через кожні З години при маткових кровотечах. ЗОВНІШНЬО — настій (5 столових ложок сировини на 400 мл окропу, на- стояти 15 хвилин, процідити) для полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванн для ніг.

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool