Наша кнопка:


Паслін чорний
Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 

Паслін чорний, слинник; паслён чёрный, Solanum nigrum

Паслін чорнийЦе — однорічна трав'яниста розсіяно-опушена або майже гола рослина родини пасльонових. Стебло висхідне, розгалужене, гранчасте, 20—80 см заввишки. Листки чергові, короткочерешкові, яйцевидні або яйцевидно-трикутні, по краях виїмчасто-зубчасті, рідше майже цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, зібрані зонтиковидними завійками, супротивними листкам; віночок майже вдвоє довший за чашечку, до середини п'ятилопатевий, з загостреними яйцевидно-ланцетними лопатями, білий або білуватий з фіолетовим відтінком. Плід — чорна, рідше — біла, жовтувата, червонувата або зеленувата куляста повисла ягода. Цвіте з червня по вересень.

Поширення. Паслін чорний росте на забур'янених місцях по всій території України.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують траву (Herba Solani nigri), плоди (Fructus Solani nigri) і квітки (Flores Solani nigri) пасльону. Траву заготовляють в період цвітіння рослини й використовують свіжою або сушать, розкладаючи тонким шаром на вільному повітрі в тіні або у провітрюваному приміщенні. Готову сировину треба зберігати в окремому місці у щільно закритих банках чи бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Квітки також використовують сушеними. Плоди збирають, коли вони пoвнicтю достигнуть (недозрілі плоди — отруйні) і використовують свіжими. Як офіцинальний засіб траву пасльону чорного використовують в Англії, Франції, Туреччині, Португалії й Венесуелі.

В СНД рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава пасльону чорного містить глікоалкалоїди (солацеїн, соланеїн), алкалоїд соланін, рутин, аспарагін, солангустин, ситостерин, дубильні речовини (7—10%), сапоніни, лимонну кислоту (у листі до 4,95 % ), вітамін С (24—184 мг% ) і каротин. У зрілих плодах є дубильні речовини, антоціани, вітамін С (до 1630 мг% ), органічні кислоти й цукри.

Фармакологічні властивості і використання. Настій трави пасльону чорного використовують як седативний, спазмолітичний, болетамувальний, діуретичний, пом'якшувальний і протизапальний засіб. Лікування настоєм трави показане при неврозах, схильності до припадків, головних болях, спастичному кашлі, бронхіальній астмі, коліках у шлунку й кишечнику, спазмах сечового міхура, геморої, подагричних і ревматичних болях, нерегулярних місячних та як сечогінний засіб. Свіжі плоди, які виявляють гіпотензивну й холінолітичну дію, вживають при гіпертонії та атеросклерозі, при нічних полюціях, геморої й ревматизмі, як легкий послаблюючий засіб та від глистів у дітей. Настій квіток рекомендують при ревматизмі, як сечогінний та відхаркувальний засіб. Зовнішньо паслін використовують для полоскання при запаленні слизової оболонки рота, гноячкових захворюваннях ясен, ангіні, для ванн при зовнішньому геморої, як засіб, що діє протизапально і заспокоює свербіння при екземах, псоріазі та в ділянці анального отвору. В гомеопатії рослину використовують при отруєнні ріжками та при судомі.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 г, або 1 чайну ложку, подрібненої на порошок сировини на 150 мл окропу, варити 10 хвилин) по 1 чайній ложці двічі на день; подрібнену на порошок траву приймають 3 рази на день протягом тижня на кінчику ножа (0,10 г) при шкірних захворюваннях; свіжі плоди по 5—6 г на добу при гіпертонічній хворобі та атеросклерозі, відвар плодів (2—3 столові ложки сировини відварюють у 200 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) по чверті склянки 4 рази на день при геморої, ревматизмі та як легкий послаблюючий засіб; настій квіток (1 чайну ложку сировини настояти 2 години на склянці окропу, процідити) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день при ревматизмі як сечогінний та відхаркувальний засіб. ЗОВНІШНЬО — полоскання розведеним соком плодів (3 столові ложки соку на півсклянки холодної кип'яченої води); настій трави (8 столових ложок сировини на 2 л окропу, настояти 3—4 години) для сидячих ванн при геморої; компреси, примочки, полоскання і обмивання настоєм трави (З г сировини на 150 мл окропу, варити 10 хвилин); потовчену свіжу рослину (траву разом з плодами) змішати з рослинною олією і прикладати на гнійні рани. Рослина містить сильнодіючі речовини й потребує обережності при використанні її. Тривале вживання і надмірне вживання небезпечні!

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool