Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Розмарин справжній
Розмарин справжній
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Розмарин справжній, розмарин лікарський; розмарин лекарственный, Rosmarinus officinalis

Розмарин справжнійЦе — невеликий (60—120 см заввишки) вічнозелений кущик родини губоцвітих. Стебла дерев'янисті, галузисті, з чотиригранними прямими, в ранньому віці опушеними гілками. Листки супротивні, сидячі, лінійні, шкірясті, цілокраї, з загнутими донизу краями, зверху темно-зелені, майже голі, зісподу — білуваті від густого опушення. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані по 5—10 у гроновидні суцвіття на вкорочених гілочках. Віночок синьо-фіолетовий, іноді білий, двогубий, з висунутою з чашечки трубочкою; верхня губа пряма, виїмчаста, нижня — трилопатева, з відігнутою зубчастою середньою і довгастими боковими лопатями. Плід складається з чотирьох однонасінних горішковидних часток. Цвіте у березні — травні.

Поширення. Розмарин справжній походить з Середземномор'я. На території України, переважно в Криму, його вирощують як рослину ефіроолійну, а також з декоративною метою.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують листя розмарину (Folia Rosmarini officinalis). Безпосередньо перед цвітінням або під час цвітіння рослини зрізують молоді пагони і сушать, розстеливши тонким шаром, у добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі. Коли сировина висохне, листя відокремлюють від стеблових частин і зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Щоб полегшити відокремлення листя, сировину перед обшморгуванням виносять на 1—2 години на сонце. Штучне сушіння проводять при температурі 35—40°. Сухого листя виходить 20 % . Тз свіжого листя виробляють розмаринову ефірну олію (Oleum Rosmarini).

Рослина офіцинальна в багатьох європейських країнах.

Хімічний склад. Листя розмарину містить до 2,5 % ефірної олії, 0,5 % суми алкалоїдів (у тому числі розмарицин), гіркоту пікросальвін (1,2 % }, дубильні речовини (5 — 8 % ), флавони, ?-ситостерин, амірин, бетулін, холін, смолисті речовини, віск, нікотинамід, нікотинову, урсолову, розмаринову, гліколеву і кавову кислоти та мінеральні речовини (до 10%). У складі ефірної олії є пінени (30%), камфен (20%), цинеол (10 % ), борнеол (10— 17 % ), камфора (7 % ), каріофілен (до 8 % }, борнілацетат (2 % ), лимонен, мірцен, пулегон, ментон, Ізоментон, цимол, терпінеол, ментол та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати розмарину справжнього знімають спазми гладенької мускулатури травного тракту, жовчних і сечовивідних шляхів та периферичних кровоносних судин (як наслідок відбувається невелике збільшення виділення сечі, слабке зниження артеріального тиску, поліпшення відтоку жовчі), посилюють жовчотворну функцію печінки, активізують виділення шлункового соку, виявляють тонізуючу дію (підтверджено клінічно на видужуючих хворих, які перенесли виснажливі захворювання й тяжкі хірургічні операції, та на людях похилого віку з порушенням мозкового кровообігу і старечими змінами серця), сприяють збільшенню молока у жінок, які годують груддю, мають еменагогічні властивості (відновлюють звичайний перебіг місячних, усувають хворобливі явища, які супроводили їх раніше). Прописувати їх особливо доречно при спазмах жовчних і сечовивідних шляхів, спастичному коліті, атонічній диспепсії, загальному занепаді сил, фізичній та розумовій перевтомі, серцевих неврозах, порушеннях менструального циклу та при нервових розладах у клімактеричному періоді. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при безсонні, істерії, неврастенії, епілепсії, мігрені, запамороченні, вегетативній дистонії, гіпертонії, імпотенції, метеоризмі, астмі, хронічному бронхіті та грипі. При зовнішньому застосуванні настій листя розмарину вважається добрим засобом для лікування запалень ротової порожнини і зіву (полоскання), для гоєння ран і фурункулів (компреси), від облисіння (втирають у волосисту частину голови), при невритах і простудних захворюваннях (ванни), при білях у жінок (спринцювання). Розмаринову ефірну олію використовують для розтирань при ревматизмі. Розмарин входить до складу ряду зарубіжних комбінованих препаратів (балсофлетол, болдофлорин, депуратум, дивінал, долопакс, лікоактин, перу бор, ромаринекс, артродинат, фітодолор, роймекс, тогал, дракодермалін, ровалінд, кардалеп, долексамед, динпресан та ін.). Слід пам'ятати, що вагітним жінкам розмарин протипоказаний (діє абортивно). При передозуванні препарати розмарину спричиняють блювання, гастроентерит, ожиріння печінки, подразнення нирок з альбумінурією, лейкоцитоз, маткову кровотечу і навіть смерть внаслідок набряку легень.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) по півсклянки 3 рази на день до їди; настій листя на вині (40 г сировини на 1 л білого вина, настоюють 2 доби) по 1 столовій ложці до їди для відновлення і покращення зору. ЗОВНІШНЬО — полоскання, компреси і спринцювання настоєм (готують, як у попередньому прописі); розтирання розчином розмаринової ефірної олії (розводять спиртом у співвідношенні 2:100); 1—2 столові ложки суміші листя розмарину справжнього, квіток ромашки лікарської і дивини густоквіткової, взятих у співвідношенні 1:2:2, варять 30 хвилин у 500 мл води, охолоджують, проціджують і застосовують для ванночок і компресів при гнійному запаленні пальця (панарицій); 200—300 г листя розмарину заливають 2— 3 л окропу, настоюють 15 хвилин і одержаний настій додають до повної ванни (температура води 32— 40°, тривалість процедури — до 30 хвилин; на ніч не приймати, не сприяє засинанню); 200 г суміші (порівну) листя розмарину справжнього і шавлії лікарської, трави полину гіркого та квіток бузини чорної варять 20 хвилин у 10 л води і одержаний відвар додають до повної ванни, що має тонізуючі властивості (температура води 34—36°, тривалість процедури — 10 хвилин; на ніч не приймати, не сприяє засинанню!).

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool