Самосил гайовий
Наша кнопка:


Головна Лікарські рослини Самосил гайовий
Самосил гайовий
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Самосил гайовий, дубровник обыкновенный, Teucrium chamaedrys

Самосил гайовийЦе  — невеликий півкущик родини губоцвітих. Стебла з висхідної основи прямі, чотиригранні, негусто опушені простими волосками, 10—35 см заввишки. Листки супротивні, надрізанозубчасті, з клиновидною основою, звуженою в короткий черешок; нижні  — оберненояйцевидні, верхні — довгасті. Квітки двостатеві, неправильні, на коротких квітконіжках, у пазушних 2—6-квіткових несправжніх кільцях, що утворюють коротке китицевидне однобічне верхівкове суцвіття; чашечка червонувата, дзвониковидна, з десятьма жилками і п'ятьма зубцями (зубці трикутні, тонко загострені, коротші за трубочку), біля основи на нижньому боці трохи здута; віночок двогубий (бокові лопаті спідньої губи ланцетні), рожево-пурпуровий, у 2,5 рази довший за чашечку. Плід складається з чотирьох горішковидних часток. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Самосил гайовий росте по всій території України серед чагарників, на узліссях листяних лісів, степових схилах і кам'янистих відслоненнях, рідше на пісках.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву самосилу (Herba Teucrii chamaedrys, синонім — Herba Chamaedrys), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину спочатку пров'ялюють на сонці, а потім досушують у затінку. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 40°. Сухої трави виходить 25 % . У гомеопатії використовують есенцію із свіжої трави самосилу.

Хімічний склад. Трава само силу містить дубильні речовини, гіркі на смак фурандитерпенові лактони, значну кількість аскорбінової кислоти та ефірну олію, основною складовою частиною якої є каріофілен.

Фармакологічні властивості і використання. Самосил гайовий використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення, має в'яжучі, протизапальні, антимікробні, кровоспинні, дермотонічні, жовчотворні, сечогінні, загальнозміцнюючі й тонізуючі властивості. Настій трави самосилу дають усередину при болях у шлунку й кишечнику, від печії, метеоризму, проносу й дизентерії, при жовчнокам'яній хворобі й піску в нирках, ревматизмі, подагрі та висипах на шкірі, проти гарячки, кровохаркання, геморою, статевої слабості й надмірних менструацій. Як зовнішній засіб, який, крім зазначених вище властивостей, виявляє ще й епітелізуючий ефект, самосил використовують для лікування фурункулів, гнійних ран, запалення очей і геморою, при білях у жінок, ревматичних болях у суглобах та як кровоспинний засіб.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (4 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до іди. ЗОВНІШНЬО — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для ванн, компресів, примочок і спринцювань, а залишок після проціджування настою — для припарок.

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool