Наша кнопка:


Суниці лісові
Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

Суниці лісові, земляника лесная, Fragaria vesca

Суниці лісовіЦе — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має коротке горизонтальне або косе кореневище і довгі повзучі пагони, що укорінюються у вузлах. Стебла прямостоячі або висхідні, 5—20 (30) см заввишки, мало перевищують прикореневі листки, вкриті знизу відстовбурченими, вгорі — притиснутими волосками. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих, відхилено волосистих черешках; листочки сидячі, майже овально-ромбічні, зверху темно-зелені, розсіяно притиснутоволосисті, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками, по краю з великими трикутними або округлими зубцями, що закінчуються короткими червонуватими вістрячками. Квітки правильні, двостатеві, на тонких довгих, притиснутоволосистих квітконіжках, у щитковидному небагатоквітковому суцвітті; пелюстки (їх 5) білі, яйцевидні або округлі, з коротеньким нігтиком. Плоди ягодоподібні, пониклі, конічні, яйцевидні або кулясті, яскраво-червоні, до основи вкриті сім'янками. Цвітуть у травні — червні.

Поширення. Суниці лісові ростуть у хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, серед чагарників, на сухих луках і трав'янистих схилах у лісових районах і північній та середній частинах Лісостепу; далі на південь трапляються рідше.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують свіжі й сушені плоди (Fructus Fragariae vescae) і сушене листя суниць (Folia Fragariae vescae). Листя заготовляють в період цвітіння рослини. Його обривають або зрізують ножицями без черешків, притримуючи черешок другою рукою (в противному випадку рослини будуть вириватися з кореневищем). З кожної рослини треба брати лише частину листків, щоб дати їй можливість відплодоносити. Зібране листя розстилають тонким шаром на брезенті або мішковині в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні і сушать, час від часу перемішуючи. Сухого листя виходить 20 % . Зберігають його в сухих прохолодних приміщеннях без доступу сонячного світла. Строк придатності — 1 рік. Стиглі плоди суниці збирають уранці, коли зійде роса, або в кінці дня до появи роси. Зібрані плоди перебирають (очищають від чашолистків і плодоніжок, відкидають перезрілі, м'яті й ушкоджені), розкладають тонким шаром на ситах, решетах або обтягнутих марлею рамах, прив'ялюють протягом одного дня на сонці, після чого досушують у плодоовочевих сушарках при температурі 45—65е. Сушіння вважається закінченим, якщо плоди при стисканні в кулаці не склеюються і не забарвлюють долоню. Сухих плодів виходить 12,5 % . Висушені плоди зберігають у мішках у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. Плоди і листя є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Листя суниці містить дубильні речовини, флавоноїди, алкалоїди (сліди), аскорбінову кислоту (у свіжому листі до 280 мг%). Свіжі плоди суниці містять каротин (0,5 % ), вітамін С (до 50 мг% ), вітамін В, (сліди), флавоноїди (галактозид пеларгонідину, ціанідиновий глікозид), яблучну й саліцилову кислоти, дубильні (до 0,4 % ) і пектинові (до 1,5 % ) речовини, цукри (до 9,5 % ), ароматичні сполуки та солі заліза, фосфору, кальцію, марганцю і кобальту.

Фармакологічні властивості і використання. Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії. Плоди суниці тамують спрагу, збуджують апетит, покращують травлення, виявляють сечогінну й жовчогінну дію, мають антимікробні, протизапальні й потогінні властивості, діють як гіпоглікемічний і антитиреоїдний засіб. Особливо корисно споживати їх у свіжому вигляді. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті, атонічному запорі, жовчнокам'яній та нирковокам'яній хворобах, захворюваннях селезінки, подагрі, цукровому діабеті та гіпсохромній анемії. При жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах та подагрі ефективнішим вважається приймання соку плодів по 4—6 столових ложок натщесерце. Настій сушених плодів п'ють при авітамінозі С та інших авітамінозах, ниркових і печінкових каменях, подагрі, цукровому діабеті, гіпохромній анемії, гастриті, коліті, проносі у дітей, метрорагії та простудних захворюваннях. Натомість вживання суниць протипоказане при тривалих печінкових коліках, гастритах з підвищеною кислотністю шлункового соку, хронічному апендициті та ідіосинкразії до суниць. Широко використовують плоди суниць і як зовнішній засіб. Свіжий сік або настій із сушених плодів використовують як протизапальний та дезодоруючий засіб для полоскання ротоглотки, як антимікробний засіб для лікування дрібних ран і порізів, у дерматології й косметиці (виводять веснянки, плями на обличчі, лікують вугри, лишаї та екземи). Для догляду за шкірою обличчя використовують свіжий сік, пом'яті плоди (роблять примочки або живильні маски перед сном) і настій свіжих плодів на міцній горілці (використовують як лосьйон). При такому догляді шкіра стає свіжою, чистою і пружною, зникають дрібні зморшки. Не меншою популярністю користуються галенові препарати, виготовлені з листя суниці. Вони розширюють периферичні судини, знижують артеріальний тиск, уповільнюють ритм і посилюють амплітуду серцевих скорочень, підвищують тонус і посилюють скорочення матки, сприяють виведенню солей з організму, мають сечогінні, жовчогінні, потогінні, протизапальні та гіпоглікемічні властивості. Настій листя дають усередину при гіпертонії, атеросклерозі, для покращення роботи серця, від набряків, неврастенії, безсоння і бронхіальної' астми, при каменях у печінці й нирках, висипах на шкірі, цукровому діабеті, подагрі та інших проявах порушеного сольового обміну в організмі, у випадку простудних захворювань, що протікають з високою температурою і кашлем, від гепатиту, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипадрї кишки, гастритах, атонічних запорах, діареї, хворобах селезінки, авітамінозах, анемії та профузному нічному потовиділенні. Використовують настій з листя і для місцевого лікування (компреси при мокнучих і кровоточивих ранах, полоскання при гнійних запаленнях рота і горла та для дезодорації ротової порожнини).

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬОнастій сушених плодів (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 3—4 рази на день; настій з листя (20 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; столову ложку листя заливають склянкою окропу, настоюють 45 хвилин, проціджують і п'ють по 1 склянці 2 рази на день (вранці і ввечері); столову ложку суміші (порівну) листя і сушених плодів суниці заварюють у склянці окропу і п'ють як чай по 1 склянці 3 рази на день; столову ложку суміші листя чорниці звичайної і суниць лісових, квіток лили серцелистої і дивини густоквіткової, взятих у співвідношенні 10 : 6 : 4 : 3, настоюють на склянці окропу, проціджують і п'ють по третині склянки 3 рази на день при цукровому діабеті; дві столові ложки суміші трави хвоща польового і споришу звичайного, листя суниць лісових, взятих у співвідношенні 10:10:5, настоюють 20 хвилин на 2 склянках окропу, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день при цукровому діабеті. ЗОВНІШНЬО — 1 склянку свіжих плодів суниці настоюють 30 днів на 300 мл міцної горілки, проціджують і використовують для змащування шкіри обличчя (перед вживанням розводять водою у співвідношенні 1:1).

scroll back to top
 
Сподобалась стаття? Поділись із друзями:

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования Protected by Copyscape Web Plagiarism Tool